Мова квітів

З кожною квіткою здавна пов'язується певне поняття. Є думка, що мова квітів народився в XVIII столітті і довгий час була мовою закоханих, на якому передавалися таємні послання. У Росії мова квітів став відомий під перським назвою «селах» - привітання. «Селам, або мова квітів» - так називалася книжка, написана поетом Д.П. Ознобішин в 1830 році, яка розповідала приблизно про чотири сотні рослин. Кожному з них відповідало, по-перше, символічне значення, а по-друге, репліка в розмові на квітковому мовою. Назва книги походить від східної науки «Селам», де вміння розшифровувати значення квітки було наближено до мистецтва. Традиційно квітам приписують такі значення.

Азалія - печаль, викликана самотністю, букет азалії говорить об'єкту любові, що ви вільні.
Акація - таємна любов.
Амарілліс - гордість.
Амброзія - «Твоя любов взаємна».
Анемон - покинутий.
Братки - вірність в любові, «Чи вмієш ти любити постійно?». В Англії до цих пір ще зберігається такий звичай: юнакові, який соромиться зізнатися в коханні, достатньо надіслати обраній ним дівчині засушений квітка братків і написати своє ім'я.
Арбітус (суничне дерево) - «Люблю тільки тебе».
Астра - печаль.
Бегонія - «Бережися!».
Глід - «Мені подобається, як ти співаєш».
Волошка - «Будь простий, як він», «Вір мені».
Вереск білий - «Твої бажання збудуться».
Гарденія - «Ти прекрасна», таємна любов.

Далі: Догляд за зрізаними квітами >>>